І вів у край незвіданий і сповнений краси. Ти дав мені, що міг, вогонь той не зітлів, Що був розпалений у серденьку тобою.
За руку взяв і вивів в дивний світ, В країну знань і незбагненних мрій. „Дивись!” – сказав і розгорнув ту долю – Сторінки книжки чарівні...
Нема кінця і краю захопленням душі ,Дитячим сподіванням, надіям, вірі і красі. Тож розпали вогонь сильніш, залиш Глибокий світ пізнань і вдячність невимовну.
Мій любий вчителю, ти тільки знай: Любов до тебе житиме завжди, У будь-яку годину, будь-де ти пам’ятай: Закладений тобою скарб в нас житиме віки.
Коментарi