Проблеми виховання дітей

Питання, які бажано обговорити підчас батьківських зборів


Характеристика методів виховання підлітків у сім’ї. Особливості ме­тодів — засобів педагогічного впливу на підлітків. Врахування у сімейному вихованні індивідуальних особливостей юнаків і дівчат. Методи прямого, паралельного та опосередкованого впливу на підлітків у сім’ї.

Переконання як вплив на свідомість і поведінку. Засоби переконан­ня: роз’яснення, настанови, бесіди. Особливості використання батька­ми у вихованні підлітків методів привчання, вимог. Специфіка впливу на дітей цього віку особистого прикладу батьків. Педагогічний такт батьків у вихованні підлітків. Причини конфліктів підлітків із батьками. Демок­ратичний стиль взаємин у сім’ї. Батьківський авторитет.

Матеріали для проведення заняття з батьками таБАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

З-поміж різних методів виховання психологи і медики виділяють один найменш сприятливий — це маятникоподібне виховання. За одні й ті самі вчинки дитину сьогодні карають, а завтра — хвалять. Батько вимагає од­ного, мати — іншого. Підчас маятникоподібного виховання батьки не ма­ють твердої лінії у ставленні до дитини. Суперечності щодо вимог, які ви­суваються до дітей, вимагають від них щоразу вміння пристосовуватися до конкретної ситуації або настрою дорослих, що спричиняє значні психічні переживання. В одних дітей від цього може сформуватися невпевненість у собі, замкненість; інші починають швидко адаптуватися до цієї ситуа­ції. Не бажаючи виконувати якісь вимоги, вони чекають, Поки інший член сім’ї їх відмінить. Необхідно всі вимоги до дітей ставити з єдиних пози­цій, поєднуючи розуміння можливостей і особливостей дитини з рівною, спокійною любов’ю.

Чи знаєте ви, що… Коли обговорюються проблеми виховання дітей старшого підліткового віку, один досить поширений недолік недостат­ньо звертає на себе увагу. А він таки суттєвий. Це — надмірно «наказове» ставлення до дитини: значна кількість вимог, спонукань, доган, дуже різ­ких слів і підвищений тон.

Обговоримо разом. Я батько і хочу поділитися своїм досвідом, як мені вдалося подолати у собі звичку тиснути на дітей із будь-якого приводу. Можливо, прийоми, які я використовую, видадуться корисними і для ін­ших батьків.

Прийом перший і основний. Треба переконати себе, що в багатьох випадках зауваження, осмикування, вимоги, взагалі втручання просто не потрібні. Зробіть простий дослід: коли у вас «свербить язик» наказати щось дитині, не робіть цього, а спокійно, уважно подумайте: чи справді вона поводиться так погано, чи її поведінка (бажано тут згадати і своє ди­тинство) природна, нормальна для дитини? Може бути так, що в дев’яти випадках із десяти ви дійдете такого висновку.

Прийом другий. Треба добре зрозуміти, що багато повчань дорослих випливають із того, що ті підсвідомо вимагають від дітей не дитячої, а до­рослої поведінки і прагнуть неможливого. Ось такий, скажімо, приклад. Безкінечний привід для нотацій те, що підлітки не вміють робити свої справи вчасно і взагалі абсолютно не поспішають, затягують ігри, спізню­ються до сніданку, обіду, вечері. Ну як тут не «завестися»? А така поведін­ка зовсім не свідчить про те, що дитина недисциплінована. Вона просто не знає ціну часу, не може її знати.

Прийом третій.У кожного батька і матері, бабусі й дідуся є щось у став­ленні до дитини, в поведінці за її присутності, що погано впливає на під­літка. Обов’язково спробуйте визначити це. І, якщо визначите, користь буде не тільки в тому, що ви будете намагатися зменшити це погане, ви поступово зрозумієте, що не завжди маєте рацію у спілкуванні з дітьми, що вам треба обережніше, виваженіше виступати в ролі наставника і того, хто повчає.

Четвертий прийом: постійно привчайтеся терпіти. Виховання — це терпіння. Треба вчитися терпіти, не реагувати утих випадках, коли дити­на виводить вас із рівноваги, але по суті ні в чому не винна. Таких випад­ків може бути безліч. Дитина створює багато шуму, робить, з точки зору дорослого, щось зовсім непотрібне, забруднилась ось уже в котрий раз — як тут, здавалося б, не прочитати їй нотацію? Як не заборонити? Але ж для дитини така поведінка природна і зовсім не свідчить про те, що вона ви­росте неохайною. Як тут себе стримати? Виходячи зі свого досвіду, я б по­радив винайти засоби самовідключення. Наприклад, коли я відчуваю, що запас терпіння закінчується, намагаюся замислитися над чимось, що мене цікавить. Тільки не подумайте, ніякого самоусунення не рекомендується. Обов’язково бувають випадки, коли дитину треба зупинити, щось їй забо­ронити, на чомусь категорично настояти. Йдеться лише про те, щоб звес­ти такий тиск на дитину до необхідного мінімуму.

Батьківські збори: "Ваша дитина на порозі юності"


Мета. Зосередити увагу батьків на психологічних особливостях періоду ранньої юності, узгоджувати засоби виховного впливу батьків та вчителів; допомагати уникати можливих конфліктних ситуацій між дітьми та батьками.
Орієнтовний текст виступу класного керівника.
Шановні батьки. Як співається в пісні, "час рікою пливе" — і ми з вами уже пройшли, пережили нелегкий, так званий перехідний, критичний, підлітковий вік наших дітей. І якщо в нас не було трагедій чи драм, гострих конфліктів, пов'язаних з проблемою "батьки і діти", то пройшли ми цей період успішно.
Сьогодні наші діти на новій сходинці, знову на переході — від отроцтва до юності. Деякі з них випереджають своїх ровесників у фізичному і психічному розвитку і вже вступили в ранню юність, інші тільки наближаються до неї. Наші діти стали дорослішими, сильнішими, мудрішими, але це не значить, що наша з вами виховна місія завершена і що відповідальність наша зменшилася.
Щоб вибрати правильну тактику поведінки батьків з дітьми, потрібно знати, що ж відбувається з нами у даний час, які фактори впливають на їхній психічний розвиток у ранній юності. Знати і враховувати. Рання юність — це вік статевого дозрівання, завершальний етап у фізичному розвитку індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам диспропорція тіла та кінцівок, незграбність рухів, довгов'язість. Розви-вається далі моторика, досконалішою стає координація рухів, спритність та вправність. Удосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності. Стабілізується кров'яний тиск, у зв'язку з цим серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень. Дальше розвиваються нервові клітини головного мозку. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена збудливість і неврівноваженість.
Отже, рання юність — період відносно спокійного біологічного розвитку організму, більш ритмічної його життєдіяльності, збільшення фізичної сили і витривалості.
У цілому ранній юнацький вік у біологічному відношенні — благополучний. Але, залежно від умов, бувають випадки уповільнення чи прискорення фізичного розвитку. Уповільнення іноді спричиняють перенесені захворювання, внаслідок яких той чи інший учень своїм фізичним розвитком значно відстає від інших. Потрібно пам'ятати, що це не обходиться без переживань і потребує великого такту з боку дорослих, в першу чергу — батьків. Бувають випадки надто прискореного розвитку, носії якого виглядають значно старшими за своїх ровесників, що також позначається на їхньому самопочутті.
Важливу роль у психологічному розвитку юнаків і дівчат відіграють соціальні фактори. Суспільство тою чи іншою мірою проектує, готує нове покоління своїх членів, ставить перед ними складніші вимоги, враховуючи зростання їх сил і можливостей. Ці вимоги юнаками та дівчатами певним чином сприймаються і реалізуються. Основним видом « їхньої діяльності залишається учіння. Освіта молоді — основний шлях реалізації її життєвих прагнень, джерело майбутніх досягнень у її загальному інтелектуальному розвитку, ставленні її наукового світогляду, ідейних переконань, моральних і естетичних почуттів. Завдяки усвідом-ленню цього, процес учіння стає більш усвідомленим і цілеспрямованим. Характерна ознака значної частини українського юнацтва — прагнення здобути вищу освіту. Це добрий стимул для навчання у старших класах. Але не можна закривати очі на той факт, що корумпованість суспільства, яка зачепила систему вищої освіти, позбавляє багатьох можливості досягнути своєї мети — здобути освіту і реалізувати себе в омріяній професії. Усвідомлення відсутності перспективи позбавляє у старшокласників інтерес до навчання, викликає розчарування і зневіру, а іноді й озлоблення, накладає відбиток на поведінку. Саме тут важливо старшому поколінню не втратити сили впливу на юнака чи дівчину, позбавлених перспективи самореалізуватися через освіту. Важливо переконати їх, що людині потрібна не лише формальна середня освіта, підтверджена атестатом з оцінками, а ще потрібна освіченість — важливий атрибут особистості, важлива складова духовного світу, джерело самоповаги і визнання в людській спільноті.

Це залежить від характеру взаємин між батьками і вже майже дорослими дітьми.
Психологи звертають увагу на наявність певних змін у ставленні старших учнів до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. "Криза довір'я" до батьків, яка виникає у підлітків у зв'язку з їх прагненням до самостійності, емансипації від контролю дорослих, досягає своєї граничності між 15 і 16 роками, потім поступово послаблюється. На перше місце висувається принцип рівноправності. До дорослих людей юнаки і дівчата ставляться ввічливіше, ніж до старших товаришів.
Їхнє ставлення до дорослих дедалі більше починає залежати від того, наскільки, на думку юнака чи дівчини, останні зважають на їхню дорослість і самостійність, правильно оцінюють їх. Молодь у 17—18 років краще розуміє мотиви піклування дорослих, їх турботи. У молодих людей зростає прагнення до доброзичливих взаємин із дорослими.
Проте можливість конфліктів з дорослими не виключаються протягом усього періоду ранньої юності. Важливо знати, у чому саме молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими. Здебільшого відповідальність за виникнення конфліктних ситуацій молодь покладає насамперед на дорослих, інколи на дорослих і себе, значно рідше — тільки на себе.
До факторів, які спричиняють виникнення конфліктів, на думку юних, належать такі якості дорослих, як консервативний спосіб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки, суворе дотримання давніх звичаїв, застарілість етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірне обмеження свободи, вимагання слухняності, невідповідні методи виховного впливу на них. Серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники визнають такі: низька навчальна успішність, порушення правил поведінки, ігнорування розпоряджень старших, зневажливе ставлення до їхніх рекомендацій, вказівок, наказів та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).
Серед усіх названих причин конфліктів важливе місце посідає невмілий підхід старших, що ігнорує ті зміни, які відбуваються в особистості у період раннього юнацького віку, непереконлива та різка критика смаків юнаків і дівчат, їх прагнень бути "сучасними", "модними", неаргументована заборона сучасної музики, танців і т. п. Авторитарний підхід до них подекуди викликає негативну реакцію, часом і своєрідний протест проти поведінки дорослих. Він може набувати гострого характеру від проявів неввічливості, нестриманості у повсякденних контактах до грубих вчинків.
У таких ситуаціях багато значить те, як дорослі поводяться відносно цих учнів, згладжують вони гострі кути чи, навпаки, провокують і загострюють конфлікти.
У ранній юності хлопці та дівчата вже по-іншому оцінюють дорослих — вони бачать не тільки їх силу і доброчесність, а й слабкість, непослі-довність, розбіжність між теорією і практикою їх власної поведінки. Створюються психологічні умови для їхнього віддалення від дорослих.
Старшокласники помічають "двоплановість" поведінки дорослих уставленні до них. "Коли їм вигідно, — кажуть вони, — дорослі під-креслюють нашу змужнілість, силу, а коли ні, — дають зрозуміти, що ми ще не доросли до них і не можемо висловлювати свою думку". За таких умов, зрозуміло, ефективність виховного впливу знижується. Взагалі ж молодь охоче вислуховує поради, аргументовані пояснення, настанови старших людей, які користуються в них авторитетом, довір'ям.
Фактором формування особистості у період ранньої юності є і спіл-кування з ровесниками у класному та шкільному колективах. У колективі молоді люди навчаються регулювати взаємні стосунки згідно з вимогами моралі, взаємодіяти і співпрацювати в досягненні мети, поступатися власними інтересами заради колективу, прислухатися до громадської думки та формувати її, прагнути зробити щось хороше для свого класу.
Інколи трапляються випадки і протилежного ставлення учня до колективу. До цього спричиняється неадикватна самооцінка деяких старшокласників. Є учні, в яких надмірно розвинене почуття само-любства, зарозумілість, прагнення виокремитися, підкреслити свою зверхність над іншими.

Вони, як правило, переоцінюють свої можливості та позитивні якості, що складають спілкування з ними. Є й учні, які недооцінюють себе, тому поводяться незвично, виявляють невпевненість, боязкість, уникають суспільних контактів. Трапляються учні, в яких низька самооцінка маскується бравадою, несподіваними вчинками, різними збоченнями у поведінці.
У ранньому юнацькому віці спостерігається потяг учнів до різних видів груп найближчих друзів, компаній. Порівняно з підлітками, старші учні більше уваги приділяють внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним запитам, моральним потребам тощо. Потреба у друзях особливо актуалізується в цьому періоді, здебільшого у дівчат. Молодь ставить до дружби високі вимоги, але порівняно з підлітками, які надто безком-промісні у своєму розумінні дружби, їхня дружба стає більш "життєвою".
Вплив групи на особистість залежить від того, який тип соціальних відносин моделюється у ній: стосунки, основані на рівності, взаємній повазі чи на авторитарності, своєрідній внутрігруповій солідарності чи "законі сили". Зайвим буде доводити, що батькам необхідно знати, в якій компанії проводить час їхній син чи дочка. Ідеальний варіант, — коли між батьком і сином, матір'ю і дочкою існує взаємна довіра, і діти не криються перед батьками. Але так буде тоді, коли їхня компанія створена на здорових моральних основах. Але, на жаль, це не завжди так. У будь-якому випадку нетактовне втручання дорослих у справи дітей, намагання заборонити, відірвати сина чи дочку від мікрогрупи лише підсилить їхній інтерес до такої групи, зміцнить намагання всіляко уникати контролю дорослих.
Важливий аспект суспільного розвитку юнаків та дівчат — формування у них правильного ставлення до іншої статі — хлопців до дівчат, дівчат до хлопців. Це дуже нелегко в час засилля інформаційного простору деморалізуючими фільмами та іншою продукцією низького гатунку.
Період від 15 до 17 років характеризується виникненням двобічного взаємного зацікавлення хлопців і дівчат, яке стає загальним явищем. Його називають іноді періодом створення "пар", перших побачень, перших почуттєвих контактів; відповідного зближення. Настає певна стабілізація у стосунках молоді обох статей. Ці стосунки стають більш врівноваженими, ніж у підлітковому віці. У групових стосунках зникає поступово антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь між хлопцями і дів-чатами.
Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості). Збільшується зацікавленість танцями, вечор-ницями, іграми з фліртом, побаченнями і т. п. Дівчата і хлопці навчаються привертати до себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й упо-добання іншої сторони і намагаються пристосуватися до них.
Характерним для стосунків між юнаками і дівчатами, коли в них виникають взаємна приязнь і симпатія, є стриманість в еротичних спонуканнях, бережне ставлення один до одного, повага, спільність духовних запитів, взаємодопомога у навчанні, праці і т. д. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей. Та, на жаль, деякі старшокласники виявляють цинічне ставлення до стосунків між жінкою і чоловіком, розповідають брудні жарти, вульгарні анекдоти, смакують сальності, що негативно позначається на формуванні їх особистості, моральному обличчі і духовному житті взагалі. До цього нерідко спричиняється неправильна поведінка дорослих, які або роблять таємницею стосунки чоловіка й жінки, або ж трактують їх як брудні. Цьому ж сприяють і деякі "досвідчені" молоді люди. Найбільше страждають дівчата від грубого ставлення до них. Зі свого боку, хлопці також засуджують нескромність деяких дівчат, вульгарність їх зовніш-нього вигляду, поведінки, відсутності у них дівочої гідності. Характер стосунків між хлопцями і дівчатами в цьому віці великою мірою залежить від їхнього виховання.
У ранньому юнацькому віці виникає проблема любові, яку юнакам і дівчатам доводиться розв'язувати, зважаючи на її різні сторони, зокрема моральні, етичні.

У цій інтимній особистій справі молоді люди потре-бують тактовної допомоги старших. Ця допомога повинна бути спря-мована на формування у них відповідальності за свою поведінку, шляхетності, цнотливості, вимогливості до себе, на усвідомлення моральних і фізіологічних результатів легковажності. Вона повинна полягати не в забороні, а в захисті перших проявів кохання, дружби хлопців і дівчат від цинізму, вульгарності, передчасних розчарувань. Від цього залежить сила першої любові, її чистота, роль у житті та духовному розвитку молодих людей. Слід пам'ятати, що статеве дозрівання передує соціальному, передує ставленню моральних властивостей, почуття громадського обов'язку, честі, відповідальності за свої дії і готовності до утворення сім'ї, до майбутнього родинного життя.
У наш час, коли в літературі, кіно та інших видах мистецтва рекла-мується неприкритий еротизм у міжстатевих стосунках, спостерігається їх огрубіння, вульгаризація, що приводить до тяжких соціальних наслідків: тяжких переживань особи, нещастя, зневіри в людях, руйнування сім'ї, сирітства дітей. Тому, розв'язуючи проблему стосунків хлопців і дівчат, не можна ігнорувати вимог суспільної моралі, яка стоїть на варті особистого щастя кожної особи.
Шановні батьки! Ви дали своїм дітям життя, ви віддали їм стільки любові, енергії, праці, щоб провести крізь життєві бурі, уберегти, виплекати, навчити, поставити на ноги. Ви підвели їх до того рубежу, за яким почнеться їхнє самостійне життя. Чи будуть вони у цьому житті щасливі, самодостатні, шановані, здорові фізично і морально, — залежить від вашої мудрості, тактовності, моральності, відповідальності у цей період життя ваших дітей, який психологи називають періодом ранньої юності. Бажаю Вам успіхів на нашій спільній виховательській ниві!

Кiлькiсть переглядiв: 709

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.