ЗУСТРІЧ У НЕГРОВЕЦЬКОМУ НВК З БІЙЦЯМИ БАТАЛЬОНУ «СВЯТА МАРІЯ»

Зустріч у Негровецькому НВК з бійцями батальону «Свята Марія»

Час, холоднокровно відсуваючи назад нашу радість і смуток, нестримно біжить вперед, він не має зворотнього шляху. Час непідвладний людині: його не повернути назад.

Ще крок – два, і приведе він нас до 22 лютого – трагічної річниці – дня загибелі героя АТО Василя Росохи, який поклав своє життя на вівтар свободи й незалежності України. Час не озирається назад, він у бігу. Тільки людська пам'ять здатна повертати нас у минулий час. Саме вона, пам'ять про побратима В. Росоху, привела 1 грудня в Негровець Максима С. і Павла П., які добре знали Василя. Вони відвідали батьків полеглого й завітали до Негровецького НВК І – ІІІ ст. ім. В. Росохи. Довго тривала напружена зустріч бійців АТО з учнями та вчителями.

Командир Павло П. розповів, що Василь записався у добровольчий батальйон спеціального призначення «Свята Марія» ще 9 вересня минулого року. В листопаді проходив відбір, у якому брало участь 30 добровольців, з них тільки 12 успішно пройшли випробування. Серед них був і Василь. На початку грудня бійців було відправлено до Маріуполя. Тут командир «Святої Марії» Павло П. взяв Василя в першу розвідгрупу .

Побратим Максим С. розказав, що знав Василя ще з Майдану. Вони разом проходили військову підготовку , на смугах перешкод були в парі, подружилися. За словами Максима, Василь був надзвичайно наполегливим, витривалим, добре натренованим, фізично підготовленим. А ще за будь – яких обставин був спокійним, урівноваженим, тому й назвали його бійці Тихим. Він був одним із найкращих.

Під час зустрічі школярі почули скупі відомості й про командира розвідгрупи батальйону спеціального призначення Павла П. Двадцятисемирічний боєць родом із Житомира. У зоні АТО - півтора року. Сім разів мати проводжала його на війну. Вдома бував дуже рідко. Можливо, йому пощастило найбільше за ці півтора року. Для командира всі бійці як рідні,він несе відповідальність за них перед батьками. Дуже шкодує, що не вберіг Василя.

Командир називає Василя гарантом мирного життя, героєм нашого краю, найдостойнішою людиною. В житті бувають люди слова і люди діла. Лише на війні розкриваються справжні чоловіки. Там немає ні президентів, ні міністрів, ні командирів – тільки брати та довіра між ними . Добровольці розуміють, на який ризик ідуть, адже війна – це лотерея: можна бути гарним бійцем, але Бог може забрати найкращих. Таким був і Василь. Він міг більше прославити край, у якому виріс, більше зробити для України, але не судилося. Колись ми всі приєднаємось до Василя. Єдине, що можемо зробити для нього зараз ,- підтримати його сім'ю і пам'ятати про нього, про його подвиг, передавати з покоління в покоління пам'ять про нього. Смерть Василя – це плата за те, що ми маємо: за мирне небо, спокійне життя.

В кінці зустрічі учні хотіли почути більше про "Святу Марію".

Командир зазначив, що батальйон спеціального призначення "Свята Марія" – перший християнський добровольчий підрозділ, створений ще в вересні 2014 року на базі Сотні Ісуса Христа, що діє з часів майдану. Бійці батальйону беруть участь у АТО на Сході України від самого початку конфлікту. Наразі "Свята Марія" обороняє Маріуполь, а це місто названо в честь Марії. Бійці несуть постійну службу на блок-постах навколо міста та прилеглих селищах. Спеціально підготовлені структурні підрозділи батальйону здійснюють розвідувальну діяльність по всій території зони АТО та розвідувально- диверсійну діяльність на територіях,контрольованих ворогом.

Насамкінець зустрічі учні побажали бійцям "Святої Марії", щоб Пресвята Богородиця вберегла їх від підступної смерті,щоб якнайшвидше закінчилася братовбивча війна на Сході.