Школі присвоїли ім'я загиблого героя.

З 9 червня 2015 року Негровецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів присвоєно ім’яВасиля Росохита реорганізовано навчальний заклад в Негровецький навчально-виховний комплекс “загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад” Міжгірської районної ради Закарпатської області.

Рішенняприсвоїти школі ім'я загиблого героя депутати Міжгірської районної ради прийняли на зверненняучнівського та батьківського комітету та ради школи .З цього приводу збиралася конференція на якій місцева влада, педагоги, батьки учнів також ініціювали і встановлення пам’ятного знака, як данину пам’яті усім закарпатцям, які захищають Східні рубежі держави.

Тут було запропоновано звернутися до керівництва країни, про створення іменних стипендій студентам, у коледжі та вузі, де навчався Василь Росоха та випустити збірку віршів загиблого бійця, якою б могли користуватися учні та педагоги Негровецької школи.

У Негрівці відкрито пам’ятник загиблим воїнам АТО села.

Найстрашніше лихо – війна. У стані збройної боротьби перебуває і Україна із-за ворожих зазіхань на її територіальну цілісність російського агресора та сепаратистських дій на сході держави. Брань, що невимовно боляче і жахливо, забирає людські життя. За воєнної свари гинуть захисники Вітчизни – квіт української нації. Чорні звістки про загибель учасників АТО – справжніх патріотів своєї Батьківщини, як не глибоко прикро і сумно, не обминуло і наше село. Два бійці-наші односельчани віддали найдорожче – життя в ім’я захисту рідної країни, її народу, щоб на своїй землі відстояти мир і спокій. Такі люди, як Василь Росоха і Василь Пойда, котрі пішли у безсмертя ще у молодому віці, це не лише відважні воїни, але й наша велика гордість, хрестоматійний приклад безстрашної мужності для наслідування всім нам.



Розпрощавшись з життям, герої-земляки повернулися у отчий край. Їх зустрічали в… пам’ятнику. Такого масового багатолюддя, як ьоді, у центрі села біля нової ошатної школи, яка, названа іменем Василя Росохи, де він взірцево вчився, ще не було. Сумлінним учнем цього навчального закладу у минулі роки зарекомендував себе також Пойда. На знак данини пам’яті загиблим у борні за утвердження незалежності Української держави прийшли як односельчани, так з інших куточків Міжгірщини, із-за меж району. Серед прибулих були люди різних поколінь – від зовсім юного і до поважного віку. Шану віддати навідалися бойові побратими, які брали участь у зоні АТО, колишні воїни-афганці, депутати різних рівнів, освітяни і їхні вихованці… Така загальна присутність на події відкриття скульптурної споруди яскраво продемонструвала вдячність пам’яті народної до теперішніх героїв. Всі прийшли, щоб у смутку низько вклонитися істинним синам своєї рідної сторони, Вітчизни. З-поміж них були і рідні, в яких ще не висохли сльози від непоправимої і передчасної втрати. Їм, Василям-захисникам, справді, ще б жити і творити, та воєнна брань цього року жорстоко і навічно перекреслила всі їхні добрі помисли-плани. Рососі було всього-на-всього 22 роки, Пойді – 32. Такі літа – це лиш розквіт сил, та що поробиш, коли така людська судьба… Аж до глибини душі печально за фатум долі. Це скорботне почуття виразно помічалося на обличчях кожного присутнього на знаковій події, що символічно відбувалася за відзначення трьох свят. Великого релігійного празника – Покрова Пресвятої Богородиці, національного – 73-річниці створення Української Повстанської Армії (УПА) та державного – Дня захисника України.

…До урочистого церемоніалу відкриття пам’ятника запрошуються брати загиблих воїнів – Юрій Росоха та Валерій Стець, голова учнівського комітету Руслана Яцьків, автор скульптури Петро Штаєр, а також Василь Ярема, директор Негровецького НВК І-ІІІ ст. ім. Василя Росохи, Віктор Балога, народний депутат України, Іван Ярема, голова Міжгірської районної ради. Повільно сповзає біла тканина і перед всіма постав у військовій формі молодого віку боєць з хоробрим, орлиним поглядом, зброєю в руках. Бронзова постать учасника АТО вмить здалася всім, наче живою фігурою – настільки філігранно витончено передано в статуї особу нинішнього захисника Вітчизни талановитим майстром-скульптором Петром Штаєром, який є уродженцем сусідньої Колочави, а проживає у Львові. Без вагань Петро Федорович відгукнувся на замовлення, виконавши його у дуже стислий строк – за два місяці. За бездоганну роботу митець удостоївся відзнаки – Іван Ярема вручив йому Почесну грамоту облради. За меценатську допомогу у втіленні доброї справи на благо народної пам’яті висловлювалася вдячність багатьом щирої душі людям, зокрема, директору нацпарку “Синевир” Миколі Дербаку, керівнику шляхової фірми Василю Коліді, підприємцям з Міжгірщини, Хустщини, а за особливої ваги підтримку нардепу Віктору Балозі.

Молитву за душі загиблих, як і провів освячення пам’ятника, виголосив о. Василь, протоієрей місцевого Свято-Михайлівського храму. Під чіткі удари метронома оголошується хвилина мовчання, а відтак покладаються до підніжжя скульптури багато живих квітів, звучить тужливий музичний твір “Пливе кача”.

Почергово до слова запрошуються директор тутешнього навчального закладу Василь Ярема, скульптор Петро Штаєр, народний депутат України Віктор Балога, голова райради Іван Ярема, учасник бойових дій в зоні АТО Василь Пулей, голова районної спілки воїнів-афганців Карл Федак. Слово Боже мав і о. Євгеній, адміністратор парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці с. Негровець. Зрозуміло, промови кожному давалися важко, бо сум і біль від таких втрат, ятрячи, стискують душу. Ледве втримувалися і сльози, бо з життя пішли за непередбачуваних воєнних явищ молоді люди, які за покликом серця пішли боронити від лютого противника Батьківщину. Похвальних слів згадки Василь Росоха та Василь Пойда передусім заслужили за класичні риси людської добропорядності, апогеєм яких стала сміливість та відвага.

«Душа просто розривається, коли дивишся на сльози згорьованих матерів. За загиблими героями разом з нами сумує вся громада села, розділяючи біль втрати. Добре було б керівництву держави навчитися так співчувати і тримати в серці біль та втрату кожної матері», - зазначив Віктор Балога.

Віктор Балога за виступу відзначив, що загиблі – це наші герої, які прагнули жити і творити, щоб розвивати Міжгірщину, їх втрата – насамперед незгладимий важкий біль для батьків. Героям всенародний низький уклін, рідним та близьким наша шана, повага та безмежна вдячність. Миру, добра Вам та Божої благодаті, щоб Бог дав всім щасливо усміхатися, а не жити у тривогах.

Іван і Василь Яреми не були багатослівними, стан їхніх почуттів у ці хвилини було легко зрозуміти, адже Василь Росоха – близький родич, як і Василь Пойда – земляк, зазначивши, що обидва загиблі росли і виховувалися у простих і скромних сім’ях, були чесними і порядними людьми до кінця свого життя, віддавши його за всіх нас.

За словами Івана Яреми, у селі Негровець появилося ще одне святе місце, де можна вклонитися пам’яті загиблим воїнам.

"Як Василь Росоха, так Василь Пройда зробили свій вибір свідомо. Вони справжні патріоти рідного краю та України. На їхніх сторінках в соціальних мережах ще й зараз можна прочитати їхні висловлювання, що вони ідуть воювати за горем вбитих матерів, за вдів, за дітей, що не діждуться своїх батьків, за Небесну сотню, за своїх побратимів, які загинули на Донбасі, за Україну...

Після закінчення війни наші герої мріяли жити у цивілізованій європейській державі, розбудовувати рідну Україну, народжувати та виховувати дітей. Але не судилося…

Вони миротворці, вони відділи своє життя за своїх друзів, за кожного з нас. Ми повинні це пам’ятати та на прикладі їхнього життя виховувати майбутні покоління.

Ми також зобов’язані підтримувати батьків та рідних загиблих воїнів. На олтар незалежності України вони поклали саме найдорожче – життя своїх дітей. Вони виховали достойних синів і заслуговують на нашу шану, повагу та підтримку." - сказав Іван Ярема

Директор школи, Василь Ярема, дав характеристику загиблим героям, колишнім учням. "Мужність, хоробрість, сила волі, любов до рідного краю та України - це перше що приходить на думку, коли дивишся на учасників АТО. Особливо гостро ці слова сприймаються, коли згадуєш наших загиблих героїв. Василь Росоха мав позивний "Тихий" був ідеальним розвідником. Василь Пойда з позивним "Дефіцитний" був назамінним сапером. Вони були добрими, чесними, відповідальними, завжди готовими прийти на допомогу. Такими вони залишаться у нашій пам’яті. А зараз вони стали ангелами-охоронцями всіх дітей нашої школи." - підсумував Василь Васильович.

Скульптор Петро Штаєр сказав, що за цього моменту у кожного подвійне почуття – гордість за героїв і біль за їх втратою. "Я не думав, що мені прийдеться творити пам’ятник своїм землякам. Я в захоплені від їх патріотизму, самовідданості, готовності до подвигу в ім’я захисту незалежності України." - завершив свою промову автор пам’ятника

"Загиблі були справжніми патріотами нашої землі. Слово "патріот" в перекладі з латинського означає батько. Вони є нашими батьками, батьками наших дітей. Зараз на небі вони є нашими ангелами-охронцями. Ми повинні продовжувати їхню справу." - зазначив о. Євгеній, адміністратор парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці с. Негровець.

Учасник АТО Василь Пулей наголосив, що для воїнів важливо, щоб їх ратний труд, був оцінений. "Трагізм полягає ще і в тому, що загинули молоді люди, які могли стати достойними батьками. Їх подвиг повинен жити у віках." - сказав Василь Пулей.

Всі виступаючі закликали шанувати і дорожити пам'ятю про воїнів-земляків Василів і всіх інших патріотів, які полягли за Україну, як свою родину.

Пам’ять про героїв житиме у віках, бо вони здійснили достойний подвиг – засвідчили любов до своєї країни ціною життя, захищаючи її суверенітет у сувору добу.

Кiлькiсть переглядiв: 258

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.