Минув 40 день, як не стало нашого учня- героя Росохи Василя Юрійовича

З болем у серці, зі сльозами на очах, з невимовною тугою і смутком , день за днем спливали 40 днів, що минули від тієї страшної звістки, яку ми почули 22 лютого. Почули, але змиритися не могли, бо йшлося про смерть молодої людини, нашого учня, одного з найкращих синів нашого верховинського краю – Росохи Василя Юрійовича.

В серці кожного, хто був знайомим із Василем, він залишається зразком справжньої людини – щирої, освіченої, інтелігентної, вихованої , добропорядної, але, насамперед – палкого борця за щасливе, гідне життя всіх українців.

Людське життя, на жаль, обмежене в часі. Але його життєвий шлях це тільки 22 роки. Багато про що мріяв, багато хотів зробити як для своїх рідних, так і для всього українського народу. Мріяв, щоб українська нація була однією із перших у світі. Але не встиг. Не вспів здійснити всіх своїх мрій та запалив у наших серцях свічку пам′яті, яка не згасне повік. Схиляємо голови низько, щоб віддати шану молодому героєві і прагнемо увічнити пам'ять про його ім′я у назві нашої школи.

Кiлькiсть переглядiв: 151

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.